Експозиція музею. Від кам'яної доби до наших днів.

 На виставці представлені експонати Музею боротьби за Україну та велика частина експонатів Козацького похідного музею та подарунки музею від учасників Майдану та нинішньої війни.

                                         

     Музей починається з експозиції кам'яних знарядь праці..

   

    Трипільські горшички та заишки фігурки відносять нас на багато тисячоліть назад. Цей вік вважають золотим віком людства. начебто тоді не було війн. За допомогою серпа. що вижче на картинці,  зрізали жито та пшеницю, зернотерками на камені розтирали зерно в борошно,що зберігали в горщиках,   шкребками вичиняли шкіри тварин вбитих тими наконечниками від стріл, що є  в колекції і представлені на картинці вище.                        Серп кам'яної доби.                     Камінь та зернотерки. Пряслиця та свищик з глини.

Нижче представлені горщики трипільської культури.

   З цих мисок вживали їжу, яку готували дбайливі домогосподарки тої доби.

Проте мало хто може заперечити. що  стріли . палиці та зернотерки. що могли використовуватись, як знаряддя для пращі, не могли бути тоді використані для захисту своїх земель і родин...
   Коли звичайний камінь зернотерки перетворювався на зброю. то вижити ставало для ворога просто неможливим. а родини мешканців цих земель були захищені від всяких посягань і покидали свої землі лише після того, як земля навколо ставала виснаженою і непридатною для вирощування зерна.

   Але приходив час. коли на заміну кам'яним знаряддям праці прийшли металеві знаряддя і після бронзово доби настав так званий залізний вік, коли залізо слугувало людині як для праці, так і для війни.

   На території Старої Самарі під великим пластом нашарувань було віднайдено металургійний центр з 7 різних печей. де робились. як мідні так і залізні знаряддя. 

   Криця. що на фото є доказом існування ї була там знайдена. Поряд була і заготовка на ніж. що на фото.    

    Картина подарована Олегу Черненку художником Станіславом Брунсом і що є власністю Козацького похідного музею та виставлена тут, чудово  доповнює експозицію і насичує її колоритом  і показує весь сенс життя і захисту цих земель.

                   Кінська збруя від скіфів, хозар, русичів, козаків до першої та другої світових війн.

Тут представлені залишки кераміки та скляних виробів з Новобогородицької фортеці та те. що вимиває на берег Дніпра на місці затоплених козацьких Січей.                                           Знаряддя праці та знаряддя війни різних часів.

Сокири від готів, скіфів, хозар до козаччини.

Кольчуга слугувала добрим захистом від мечів скіфів. сарматів. аланів, ножів та шабель половців. але не захищала від спеціальних стріл з наконечниками, призначеними пробивати її наскрізь. А коли появились арбалети. то і цей захист було зведено нанівець остаточно.І коли навіть римляни прийшли на наші землі. то просунутись далі земель Тернопольщини не змогли і зазнали поганого кінця.   В часи козацької доби війни з сусідами перемежались і торгівлею з ними. На фото внизу представлені гроші польські мідні  боратинки та срібні півтораки 16 ст, срібні дрібні монети османської імперії та копійки царської Московії часів козацької доби 16-18 ст. Подібні були знайдені на місці Старої Самарі та Новобогородицької фортеці. там де був знайдений і той уламок козацької шаблі, що вище на картинці.  

    Комусь добряче діставалось тисячу років тому подібною зброєю. що на картинці. так званим обушком... 

    А пістолі кремневі з картинки демонструють подальший розвиток зброї для вбивства або самозахисту.

   На стенді представлені залишки від вогнепальної зброї 17-19 ст. та порохівниці-натруски та капсульниці тих часів.

                                        

                                                   Зразки шабель турецьких та козацьких.

   Козацькі люльки та кресала на світлині дають уявлення. що вони були доволі різні. Як з металу. дерева так і в більшості з глини. Глиняна люлька відлита коштувала одну срібну копійку. щоми бачили на світлинах вище. 

    Ну а вишуканість письма козаків та їх гетьманів  відома на весь світ. На виставці представлено писмовий набір для козацького писаря. Каламарь-чорнильниця. перо. сургуч та зразок відтиску ан сургучі. як виглядало колись.

А зустрічає гостині перед музеєм герої нинішньої і сторічної давнини війн з російським агресором.

                                   Перехід від луків до вогнепальної зброї був доволі довгим.

    Ці картини теж були подаровані Олегові Черненко і виставлені на виставці Козацьким похідним музеєм. На першій зображено побратима Богдана Хмельницького татарського хана Тугайбея в своєму палаці. А на другій  проводи козака в похід. Схожість сюжетів і композиції єднає не просто ці картини, а два корінні  народи України, що єдині мають права керувати цією країною на своїх землях.

Фальконет з човна та багатоствольна  сорока. Це невеличкі гарматки. що демонструються разом з тими ядрами козацькими.

   Вишивка сторічної давнини ще до винищення московськими окупантами в 1930-му році кобзарів. вишита мешканцкою Дніпра в 12 річному віці, чудово демонструє побуд українців та традицію кобзарювання, що жила тут віками.  

    Тоді ніхто вже не зміг захистити їх і довершили вбивстаа людей московські окупанти Голодомором. 

    Експозиція представлена це і показує. 

    Коли гучномовесь , що в народі звали "брехунець" волав про амністію, що  припинили спротив загони українців. яким не до вподоби була радянська влада. та насправді були кожному приготовани кайданки.

    Перша світова та окупація наших земель різними сусідами з пізнішим Голодомором знищили міліони українців.

    Махно вперше підняв свій загін проти окупантів . саме в часи. коли гетьман Скоропадський завіів до України війська Австрії та Німеччини.

   Тут зустрілись дві книжки про Махна. Сучасна авторства Бориса Ковтонюка та 1928 року репринт зроблений в 1990-му авторства білогвардійського офіцера...

    Третя. в експозиції є стаття в "Огоньку" 1928 року. де Махно ще не показаний якимось звіром. хоч і знаходиться він вже в Парижі...

Цими шаблюками та рушницею з багнетом і робився той голодомор в 1932 -33 рр. в нашому краї.

    І спротив проти нападів червоних продзагонів не допоміг, бо тодішня гібридна війна повторює повністю нинішню.хоча поки що голодомор не застосували...

    Єдине, що приготували окупанти вижившим від всіх цих вбивств українцям у відплату за спротив кайдани на ноги та кайло для видобутку руди або сокиру на лісоповалі... Така вона була доля українців.

    Другу світомву. розв'язану Сталіним та Гітлером, що почали її з розподілу Польщі, українці зустріли. хто в таборах. а хто з квітами. вітаючи визволення від пацифікації. що проводила окупаційна влада Польші у Львові та на інших землях де жили українці. в переважній більшості.

    

   Польський шолом в експоиції з тих саме земель модель WZ-31. що використовувався на початку війни.

На виставці представлені експонати Музею боротьби за Україну та велика частина експонатів Козацького похідного музею та подарунки музею від учасників Майдану та нинішньої війни.

    Музей починається з експозиції кам'яних знарядь праці.

    Трипільські горшички та залишки фігурки відносять нас на багато тисячоліть назад. Цей вік вважають золотим віком людства. начебто тоді не було війн. За допомогою серпа, зробленого з кременю,  зрізали жито та пшеницю, зернотерками на камені розтирали зерно в борошно, що зберігали в горщиках,   шкребками вичиняли шкіри тварин, вбитих тими наконечниками від стріл, що є  в колекції. З  мисок вживали їжу, яку готували дбайливі домогосподарки тої доби.

   Проте мало хто може заперечити. що  стріли . палиці та зернотерки. що могли використовуватись, як знаряддя для пращі, могли бути тоді використані для захисту своїх земель і родин...

   Коли звичайний камінь зернотерки перетворювався на зброю. то вижити ставало для ворога просто неможливим. а родини мешканців цих земель були захищені від всяких посягань і покидали свої землі лише після того, як земля навколо ставала виснаженою і непридатною для вирощування зерна.

   Але приходив час. коли на заміну кам'яним знаряддям праці прийшли металеві знаряддя і після бронзово доби настав так званий залізний вік, коли залізо слугувало людині як для праці, так і для війни.

   На території Старої Самарі під великим пластом нашарувань було віднайдено металургійний центр з 7 різних печей. де робились. як мідні так і залізні знаряддя в часи так званої Черняхівської культури яку відносять до готів. 

   Криця. що на фото є доказом існування ї була там знайдена. Поряд була і заготовка на ніж.   

    Одна з картин подарована Олегу Черненку художником Станіславом Брунсом і що є власністю Козацького похідного музею, чудово  доповнює експозицію і насичує її колоритом  і показує весь сенс життя і захисту цих земель.

     На одному зі стендів представлена кінська збруя від скіфів, хозар, русичів, козаків до першої та другої світових війн.

    Тут представлені залишки кераміки та скляних виробів з Новобогородицької фортеці та те. що вимиває на берег Дніпра на місці затоплених козацьких Січей.

     Знаряддя праці та знаряддя війни різних часів представлені на іншому стенді.

     Поряд знаходяться сокири від готів, скіфів, хозар до козаччини.

     Відтворена реконструкторами кольчуга демонструє що тодішня слугувала добрим захистом від мечів скіфів. сарматів. аланів, ножів та шабель половців. але не захищала від спеціальних стріл з наконечниками, призначеними пробивати її наскрізь. По одному мечу від перерахованих народів представлено поряд з кольчугою. А коли появились арбалети. то і цей захист було зведено нанівець остаточно.

    І коли навіть римляни прийшли на наші землі. то просунутись далі земель Тернопольщини не змогли і зазнали поганого кінця. На березі однієї з річок там і вимило меч та залишки шолома другої половини  першого тисячоліття. Монети не дістались... Але то були римські монети.

   В часи козацької доби війни з сусідами перемежались і торгівлею з ними. На виставці представлені гроші польські мідні  боратинки та срібні півтораки 16 ст, срібні дрібні монети османської імперії та копійки царської Московії часів козацької доби 16-18 ст. Подібні були знайдені на місці Старої Самарі та Новобогородицької фортеці. там де був знайдений і той уламок козацької шаблі, що поряд з наконечниками на списи та стріли різних часів від скіфів до хозар та козаків.  

    Комусь добряче діставалось тисячу років тому подібною зброєю - так званим обушком... 

    В московитів є запис про "розбійника" Філько Рватого,  ніздрі були порвані за бунт проти царя. Так цей Філько подібним обушком знищив пів загону московських стірльців.

    А пістолі кремневі в колекції демонструють подальший розвиток зброї для вбивства або самозахисту.

    На стенді представлені залишки від вогнепальної зброї 17-19 ст. та порохівниці-натруски та капсульниці тих часів.

    Зразки шабель турецьких та козацьких даюють уявлення про цю зброю..

     Козацькі люльки та кресала на світлині показують. що вони були доволі різні. Як з металу. дерева так і в більшості з глини. Глиняна люлька відлита коштувала одну срібну царську копійку. з тих. що ми бачили на стенді. 

    Ну а вишуканість письма козаків та їх гетьманів  відома на весь світ. На виставці представлено письмовий набір для козацького писаря. Каламарь-чорнильниця, перо. сургуч та зразок відтиску на сургучі. як виглядало це колись.

   А зустрічають в гостині перед дверями музею герої нинішньої і сторічної давнини війн з російським агресором.

   Перехід від луків до вогнепальної зброї був доволі довгим.

   Козаки мали і союзників. Наприклад багато перемог Хмельницький отримав завдяки побратиму кримському хану Тугай-бею.

    На  картинах що  виставлені на виставці Козацьким похідним музеєм ми бачимо двох побратимів в майже однаковому оточенні. На першій зображено побратима Богдана Хмельницького татарського хана Тугайбея в своєму палаці. А на другій  проводи козака в похід. Схожість сюжетів і композиції єднає не просто ці картини, а два корінні  народи України, що єдині мають права керувати цією країною на своїх землях

    Фальконети з човна та багатоствольні гарматки. що мають козаьке ім'я   сорока, є реконструкцією і служать для демонстрації майстер-класу з заряджання вогнепальнох зброї. Це невеличкі гарматки демонструються разом з тими ядрами козацькими.

    Вишивка сторічної давнини на стіні вишита ще до винищення московськими окупантами в 1930-му році кобзарів мешканцкою Дніпра в 12 річному віці, чудово демонструє побуд українців та традицію кобзарювання, що жила тут віками.  

    Тоді ніхто вже не зміг захистити їх і довершили вбивстаа людей московські окупанти Голодомором. 

    Експозиція представлена це і показує. Картина на стіні демонструє момент відкриття меморіалу Жертвам Голодомору і політичних репресій. що встановлено на місці поховань в Дніпрі на 9 кілометрі Запорозького шосе.

   Коли на стіні в кожній квартирі гучномовець , що в народі звали "брехунець" , волав про амністію, щоб  припинили спротив загони українців. яким не до вподоби була радянська влада. Та тепер відомо що насправді були кожному приготовани кайданки, кайло в руки на видобуток золота чи урану. або лісоповал...

    Перша світова та окупація наших земель різними сусідами з пізнішим Голодомором знищили міліони українців.

    Найбільш великим військом керував Батько Махно.

    Махно вперше підняв свій загін проти окупантів . саме в часи. коли гетьман Скоропадський завіів до України війська Австрії та Німеччини.

    Тут зустрілись дві книжки про Махна. Сучасна авторства Бориса Ковтонюка та 1928 року репринт зроблений в 1990-му авторства білогвардійського офіцера...

    Третя. в експозиції є стаття в "Огоньку" 1928 року. де Махно ще не показаний якимось звіром. хоч і знаходиться він вже в Парижі...

    Цими шаблюками та рушницею з багнетом, представленими на одному зі стендів  і робився той голодомор в 1932 -33 рр. в нашому краї. Дніпро звільняли  від червоних банд і Махна загін січових стрільців-вільних козаків під керівництвом Самокіша. Тоді загинуло 14 чоловік і все місто вийшло ховати їх біля історичного музею. про що зберіглись кадри відзняті тоді Данилом Сахненком. Проте визволили ненадовго...

    І спротив проти нападів червоних продзагонів не допоміг, бо тодішня гібридна війна повторює повністю нинішню.хоча поки що голодомор не застосували...

   Повторюсь. Єдине, що приготували окупанти вижившим від всіх цих вбивств українцям у відплату за спротив кайдани на ноги та кайло для видобутку руди або сокиру на лісоповалі... Така вона була доля українців.

    Ну а з населення робили радянську людину. Перше. що зробили - забрали культуру. винищили підручники українською і почали виховувати в школах за єдиним зразком борців за комунізм у всьому світі. про щосвідчать документи в експозиції.

    Другу світову, розв'язану Сталіним та Гітлером, що почали її з розподілу Польщі, українці зустріли. хто в таборах. а хто з квітами. вітаючи визволення від пацифікації. що проводила окупаційна влада Польші у Львові та на інших землях де жили українці, в переважній більшості.

   Польський шолом з тих саме земель, модель WZ-31. що використовувався на початку війни з 1931 року у війську польському а потім залишався лише в польських військових училищах.

   Війна в Фінляндії.де багато українців полягло за чужі ідеали і де частина земель. приєднаних до Московії б. була таки залита їх кров'ю... Зразок шолому з умовною назвою "халкинголка" виставлено в експозиції.

   Через рік незабарився і напад Гітлера на СССР і знову першими були українці на вістрі атаки, і знову з обох  сторін, як і в першу світову..

   В Дніпрі були окупанти різні. Німці. італійці та румуни. Зразки їх шоломів представлені в колекції. Шоломи ї зх союзників болгар теж тут є. Німецький шолом більш пізнього періоду було виготовлено для вояків СС і цей мав зимовий окрас. Не судилось вояку СС пережити цю війну. Шолом. як він сам довго пролеали в нашій землі.

   1939 ркоу на озброєння СССР поступив захисний шолом СШ-39 так звана "трьохкльопка".

   При побудові будинку на Донецькому шосе 9. що поряд з музеєм. він і був знайдений, той прострелений шолом, що н\ми бачимо на столі. Саме тут проходила лінія оборони від німців. поки основні частини відходили вглиб СССР від Дніпра.

    Про дії  українців в період окупації на цих землях розповідають книжки та деякі буклети представлені в експозиції. 

    В Дніпрі була створена укправа і це ула єдина управа в Україні, що мала українську печатку без німецьких написів. Управа розміщувалась на вулиці Січових стрільців 12(колишна Артема, в радянський час там був міський комітет комсомолу). а навпроти в будівлі під номером 13 знаходилаась одна з явочних квартир ОУН. Похідною групою ОУН в  місті керував Василь Кук. що став останнім командиром УПА вже в радянський період окупації, після вигнання німців.

    Радянська окупація  не дала нічого доброго українціям і після війни.Продовжувались репресії і кріпосне закабаління селян до 60-х років. 

    Лише 1991 року Україна відновила свою державність. Але комуністи та їх нащадки продовжували правити і спротив в Україні національних лідерів і тих.хто їх підтримував наростав і симуволом такого спротиву стала так звана "помаранчева революція". хоч ерволюцією те назвати було важко. революція передбачає зміну влади. а влада як була антиукраїнська. така і залишилась. трохи підфарбувавшись і одягнувши вишиванки.Єдине. що є заслугою Ющенка це висвітлення для всього сувіту і наперд для всіх українців злочину радянщини - Голодоморів 1921-22, 1932-33 та 1946-47 років. Меморіал. побудований в Київі саме про ці злочини і сувідчить, хоч пізніше його переіменували ,що приховати перший і останній голодомори з перелічених.

    Найбільше сподівань на краще дала "революція гідності". але пролита кров  за це була даремною Реваншисти знову повернули собі владу і правлять бал на теренах України. продовжуючи винищення і користуючись війною. що вчинила Московія. вже вкотре загарбавши наші землі...

   Нинішні герої і учасники всих цих поідй представлені в експозиції. як в світлинах, атк і в експонатах. як подарованих ними самими. так і зібраних в колекції...

   Війна продовжується і ми переможемо! Слава Україні!